Основи Болонського процесу
Що таке Болонський процес?
Розпочатий в 1999 році міністрами освіти та керівниками університетів з 29 країн, Болонський процес має на меті створення Європейського простору вищої освіти (ЄПВО) до 2010 року, надалі процес розвинувся в крупну реформу, що базується на співробітництві між міністрами, вищими навчальними закладами, студентами та викладачами з 46 країн, з участю міжнародних організацій. Участь в Болонському процесі — це добровільне рішення, прийняте кожною країною і її спільнотою вищої освіти, — підтримати принципи, виділені в Європейському просторі вищої освіти.
Болонський процес не має на меті гармонізувати національні освітні системи, а швидше забезпечити інструмент для їх поєднання. Суть полягає в тому, щоб дозволити різноманітності національних систем і університетів бути підтриманими, поки Європейський простір вищої освіти покращить прозорість між системами вищої освіти, а також забезпечить інструменти для полегшення визнання ступенів і академічних кваліфікацій, мобільності та міжуніверситетських обмінів. Реформи базуються на десяти простих цілях, які зараз впроваджуються урядами та навчальними закладами. Найбільш важливим є те, що всі країни-учасники погодилися з три-цикловою порівнюваною системою: до одержання академічного ступеня (ступінь бакалавра) та після його одержання (ступені магістра та доктора філософії).
Хто задіяний?
Головні діячі Болонського процесу — це:
- Міністри освіти країн, що підписали Болонську декларацію.
- Представники Європейських університетів (EUA — Європейська асоціація університетів), професійних вищих навчальних закладів (EURASHE — Європейська асоціація вищих навчальних закладів), студентів (ESIB — Національні спілки студентів Європи), агенцій забезпечення якості (ENQA — Європейська мережа забезпечення якості у вищій освіті) та Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури - Європейський центр вищої освіти (UNESCO-CEPES).
- Процес також підтримується Європейською Комісією та Радою Європи.
Всі діячі задіяні в Робочій групі з реалізації Болонського процесу (Bologna Follow Up Group (BFUG)), яка регулярно проводить зустрічі з метою подальшої розробки десяти робочих ліній та підтримує впровадження Болонської Декларації. Зустріч міністрів проходить кожні два роки для дослідження останньої стадії впровадження та огляду її курсу. Рішення приймаються на основі консенсусу.
Довідкова інформація
В 1998 році Франція, Італія, Сполучене королівство та Германія підписали Сорбонську Декларацію щодо «гармонізації побудови Європейської системи вищої освіти».
В 1999 році, міністри освіти 29 європейських країн підписали Болонську Декларацію, що має на меті створити узгоджений і цілісний Європейський простір вищої освіти (ЄПВО) до 2010 року. В цьому документі визначалися такі цілі:
- прийняти загальну систему порівнюваних вчених ступенів;
- прийняти систему з двома циклами навчання (1-й — до одержання першого академічного ступеня і 2-й — після його одержання);
- запровадити систему кредитів (ECTS — European Community Course Credit Transfer System);
- сприяти мобільності студентів і викладачів через усунення перешкод на шляху мобільності у межах визначеного простору;
- сприяти європейській співпраці щодо забезпечення якості освіти;
- сприяти Європейському аспекту у вищій освіті.
З часу прийняття Болонської Декларації в 1999 році, європейські міністри освіти зустрічалися кожні два роки для подальшого обговорення і досягнення початкових цілей. На сьогодні міністрами було випущено комюніке: Празьке (2001), Берлінське (2003), Бергенське (2005), Лондонське (2007), в кожному з яких було відмічено зроблений прогрес та пріоритети на короткотривалий і довготривалий періоди.
На зустрічі у Празі було домовлено додати ще дві робочі лінії:
- включення стратегій навчання протягом всього життя (система безперервної освіти — Lifelong Learning);
- залучення вищих навчальних закладів та студентів, як необхідних партнерів Болонського процесу;
- сприяння привабливості Європейського простору вищої освіти.
На зустрічі в Берліні вони погодилися прискорити процес шляхом встановлення середнього крайнього строку (терміну) до 2005 року для розвитку:
- забезпечення якості;
- прийняття системи ступеневих структур на основі двох головних циклів;
- визнання ступенів.
Крім того, вони вирішили ввести додаткову робочу лінію «Навчання в докторантурі та підтримка молодих дослідників», особливо посилаючись на те, що докторські програми є третім циклом Болонського процесу.
На зустрічі в Бергені міністри до наступної зустрічі в 2007 році взяли на себе зобов'язання посилити соціальний аспект та усунути перешкоди для мобільності, а також покращити:
- Впровадження прийнятих стандартів та директив із забезпечення якості.
- Впровадження національних структур кваліфікацій.
- Присвоєння і визнання загальних ступенів.
- Створення можливостей для гнучких шляхів навчання в вищій освіті.
На останній зустрічі міністрів в Лондоні (17-18 травня 2007 р.) було відмічено, що за останні два роки було зроблено значний загальний прогрес складних завдань. в реалізації Європейського простору вищої освіти. Між тим, все ще залишається значна кількість
За матеріалами веб-сайту Європейської асоціації університетів (EUA) www.eua.be
Останні новини EUA доступні за адресою http://www.knutd.com.ua/internationalrelations/euainforming/
Англійська версія новин (newsletter) — на офіційному веб-сайті EUA: http://www.eua.be
Підбірку інформаційних матеріалів щодо Болонського процесу (історія, нормативні положення тощо)
можна переглянути на сайті Міністерства освіти та науки Украіни:
http://www.mon.gov.ua/main.php?query=education/higher/bolpr
Інформація про Болонський процес в Україні — Національний освітній портал: http://www.osvita.org.ua/bologna/
Офіційний вебсайт «Болонський процес 2007-2009»: http://www.ond.vlaanderen.be/hogeronderwijs/bologna/
